Як українська влада зачищає енергоринок під себе: від державних обленерго до «Укренерго»
Багатостраждальна Україна. Скільки вистраждала — і скільки ще доведеться..
Ще зовсім недавно державні енергетичні компанії України перебували під фактичним контролем відомих олігархів: Коломойського, Боголюбова, Суркісів, Медведчука, Новинського. Народ, сподіваючись на справедливість, із надією сприйняв зміну керівництва компаній, які роками керувалися приватними офісами.
Але разом із війною нас спіткала інша біда — бажання наживи, підживлене відчуттям вседозволеності та влади. Енергетичний сектор перетворився на поле жорсткої боротьби за контроль над мільярдами гривень. Ремонти інфраструктури після російських атак, великі кредити і бюджетні потоки зробили енергетику бажаним шматком для політичної верхівки. Ми стали свідками зародження нового олігархату.
Якщо попередні багатії здобували свої статки через правові колізії важких 90-х, то нинішня влада йде до своєї мети не лише тиском, а й терором — шантажем, тортурами і кримінальними переслідуваннями тих, хто відмовляється брати участь у схемах.
Бізнес під «Слугою народу» — чи фахова тяга менеджерів Арахамії до енергетики
Першочерговим завданням стало залучення працівників енергетичного сектору до лав партії «Слуга народу» та забезпечення регіональної фінансової підтримки.
Поява Олександра Хейла на посаді заступника міністра енергетики в середині 2023 року стала одним з кроків до реалізації планів. Детально зупинятися на цій особі не будемо — його діяльність уже набула широкого розголосу після подій 2024 року, коли він разом із «смотрящими» за вугільною та електроенергетикою від Арахамії став фігурантом гучного скандалу з вимаганням 500 000 доларів у керівника енергетичного підприємства.
Черкасиобленерго
Все почалося з погоні за жирним шматком — Черкасиобленерго. Його очільник Олег Самчук — людина з багаторічним досвідом в енергетиці — відмовився співпрацювати з «новими господарями». Замість розпилу коштів через фіктивні роботи, він придбав автотехніку та дрони для фронту. У відповідь на це проти нього відкрили кримінальне провадження, і на початку 2024 року Самчук був змушений звільнитися.
Тернопільобленерго
Наступним став Тернопільобленерго. Тут ситуація розвивалася за знайомим сценарієм: кримінальна справа проти директора Ігоря Юхимця, «раптове» виявлення проблем із документами на сонячні електростанції, і — чергове звільнення досвідченого управлінця.
Миколаївобленерго
У Миколаєві, що давно перебував у сфері інтересів Арахамії, керівник Миколаївобленерго Вадим Данилків, який тримав енергосистему області під час активних бойових дій, отримав «пропозицію» співпраці. Після численних викликів до силових структур і тиску з боку голови ОВА Віталія Кіма, Данилків змушений був залишити посаду, аби не наражати на небезпеку себе і сім’ю.
Запоріжжяобленерго
Керівник Запоріжжяобленерго Михайло Гаврилов теж відмовився брати участь у схемах. Його захищала підтримка колективу та політичні зв’язки, але починаючи з вересня 2024 року, почалися регулярні обшуки, вилучення техніки та документів. Йому інкримінували завдання збитків через пролонгацію договору на розподіл електроенергії ще 2006 року, який досі чинний (!). Після фабрикації справи Гаврилов змушений був залишити енергетику.
Харківобленерго
Ще цікавіша ситуація склалася навколо Харківобленерго. Костянтин Логвіненко, який очолював компанію з 2020 року, сподівався на захист земляка з Харкова — Олега Татарова, заступника керівника Офісу Президента. Але це не врятувало його. Після добровільної відставки у 2024 році Логвіненка було заарештовано за надуманими звинуваченнями у завищенні цін під час закупівель. Хоча всі закупівлі енергокомпаній проходять через жорсткий моніторинг регулятора й силових органів.
Хмельницькобленерго
Під тиском влади залишив свою посаду й заслужений енергетик України Олег Козачук, багаторічний керівник Хмельницькобленерго. Навіть його великий авторитет серед енергетиків не врятував компанію від «зачистки».
«Укренерго»
У вересні 2024 року завершилася ще одна знакова епоха — державну компанію «Укренерго» залишив її керівник Володимир Кудрицький. Після тривалого тиску і погроз кримінального переслідування за відмову брати участь у розпилі бюджетних коштів на будівництві захисних споруд і відновленні обладнання, Кудрицький разом із сім’єю був змушений емігрувати під загрозою розправи.
Народний депутат Ярослав Железняк прямо пов’язав його відставку з бажанням Банкової взяти під контроль €1,5 млрд міжнародних кредитів і величезні бюджетні потоки.
Куди веде зачищення енергоринку від професіоналів
Тотальне витіснення досвідчених фахівців із державних енергетичних компаній на користь наближених до влади осіб має катастрофічні наслідки. Справа не лише в розпилі бюджетних коштів, а й у тиску на тих, хто відмовляється підтримувати існуючий політичний порядок.
Керівники енергетичних компаній, які відмовляються співпрацювати з владними структурами або мають інші політичні переконання, блискавично стають мішенями для жорстоких переслідувань, що включають кримінальні справи, погрози та фізичний тиск. Заміна досвідчених керівників на лояльних, але некомпетентних осіб підриває енергетичну стабільність і безпеку країни, що особливо критично під час війни.
Корупційні схеми на місці реальних інвестицій у ремонт і відновлення призводять до зростання вразливості енергомереж, збільшення кількості аварій та перебоїв у постачанні електроенергії. Що безпосередньо загрожує безпеці мільйонів українців і бойовій ефективності наших військ.
Крім того, така політика знищує довіру до влади з боку західних партнерів, які фінансують відновлення енергетики України. Замість прозорого використання міжнародної допомоги ми отримуємо скандали, зриви проектів та скорочення фінансування.
Якщо тенденція збережеться, Україна може втратити найцінніше — професійний кадровий ресурс, без якого неможливі ні відбудова, ні модернізація енергетичної системи. Це прямий шлях до економічної деградації і перетворення країни в чергову «сіру зону» із зруйнованою інфраструктурою і слабкою державністю.
У найважчі для країни часи енергетика має бути опорою, а не полем для грабунку. Справжня перемога — це не лише перемога на фронті, а й збереження сильних, чесних і професійних людей, без яких неможливо буде відновити Україну.