У Запорізькій області розорюються заповідні землі
У селі Омельник Оріхівського району вже декілька років використовується заповідна територія місцевого заказника. Землі площею 103 га мають захищатися на дер-жавному рівні, бо це – історична спадщина й природна пам’ятка краю. Але натомість сільська влада не воліє помічати те, що відбувається з заказником.
военнослужащих
Перевтілення
Природний заповідник місцевого значення має назву «Вигін Чабанка». Його створили в 1999 році рішенням Запорізького облвиконкому. Але, як виявилося, оголошення про створення заказника на папері – це ще не створення зони заповідних земель на практиці. І тим паче – не гарантія охорони цих земель владою. За словами місцевих мешканців, колись тут були пасовища, багата рослинність та різноманітний тваринний світ. Зараз «Чабанка» перетворилася на сільськогосподарські угіддя. З року в рік заповідну землю засіюють соняшником та зерном. Місцеві мешканці регулярно бачать, що хтось вирощує тут сільськогосподарські культури, але чиї вони – наразі невідомо. Врожай збирають нашвидкуруч, щоб особливо не привертати увагу технікою.
Місцева мешканка Вікторія Герасименко згадує, яким був «Вигін Чабанка» ще кілька років тому:
– Колись тут пасли овець, зав-жди були ковилові хвилі, великий пташиний світ. Раніше її давали в сінокіс, щоб гора облагороджувалася. А зараз хтось дуже хоче нажитися на цій землі. Розоренню земля піддавалася близько семи років. Розпочинали зі східної сторони, щоб людям не було видно. Коли я почала розпитувати, хто засіює землі, голова сільської ради й землевпорядник сказали: «Воно тобі не треба». Тож хто розорює «Чабанку» – невідомо. Ми кожного року бачимо, як їздять комбайни, але чиї вони – ніхто не знає.
Питання «Чабанки» хвилює не лише мешканців селища Омельник, але й жителів Оріхівського району, адже цей заказник – на заповідній землі їхнього краю. Обурений ситуацією оріховець Владислав Томілін, який тільки-но повернувся з зони АТО, де воював у складі 93-ої механізованої бригади:
– На сході наші хлопці воюють, а сюди повертаєшся – тут люди заробляють гроші на заповідних землях. Не за це там хлопці гинуть.
Тепер замість унікального природного комплексу тут – гектари соняшника та бур’яну. До деяких клаптиків землі «господарники» ще не дібралися. Можливо, через те, що більша частина з них рясно усипана впадинами. Дивним чином сільська влада не бачить того, що заповідна земля використовується не за призначенням та розорюється. У відповіді на інформаційний запит голова Омельницької сільської ради Світлана Ткаченко повідомила, що «на даний час територія нерозпахана і не використовується під вирощування сільськогосподарських культур». Відповідь датується 10 липня – власне розпал цвітіння соняшника, яким зараз засіяна чимала частина вигону. Соняхи тут займають декілька десятків гектарів. Не помітити їх неможливо.
Одна з ймовірних причин такої ситуації – відсутність меж заповідних територій. Офіційно заказник не відмежовано від населеного пункту та сільськогосподарських площ. Теоретично це дає можливість вигадати абсурдну причину розорювання земель: фермери просто не помітили, де починається заказник, тому «залізли» на його територію. Можливо, саме на це робили ставку ті, хто вирішив використовувати заказник. Але незнання від відповідальності не звільняє.
Слідкувати за тим, щоб заповідні землі не використовувалися не за призначенням, має відомство, за яким ця територія закріплена. Але й тут постають питання. Дані районної та сільської рад щодо приналежності заказника не збігаються. Так, Оріхівська районна державна адміністрація каже, що «Чабанка» перебуває у віданні Пологівського лісничо-мисливського господарства, а Омельницька сільська рада зазначає, що земля закріплена за Василівським лісництвом. При цьому треба зазначити, що в Оріхівського району, на території якого і знаходиться вигін, є власне лісництво.
военнослужащих
Літера закону
Згідно з діючим законодавством, заказники місцевого значення відносяться до об’єктів природно-заповідного фонду, які повинні охоронятися для збереження їх стану. Аналогічне знаходимо в Земельному кодексі України: «Загальною особливістю законодавства про землі природно-заповідного фонду також є заборона діяльності, що суперечить їх цільовому призначенню або може негативно впливати на їхній якісний стан. Для забезпечення природоохоронного режиму найцінніших земель територій та об’єктів природно-заповідного фонду встановлюються охоронні зони зі спеціальним режимом». Заради справедливості треба сказати, що на території «Чабанки» є декілька попереджувальних знаків. Але складається враження, що на їх встановленні охорона заказника почалася і завершилася.
За порушення правового режиму земель природно-заповідного фонду в нашій країні передбачена адміністративна або кримінальна відповідальность. Згідно зі
ст. 91 КУпАП, особам, що здійснюють у межах територій та об’єктів природно-заповідного фонду заборонену господарську та іншу діяльність, загрожує адміністративна відповідальність у вигляді накладання штрафу. До відповідальності можуть бути притягнуті як власне порушник, так і посадові особи, які не попередили завдання шкідливого впливу на території та об’єкти природно-заповідного фонду. Окрім того, ст. 252 КК України передбачає покарання до трьох років ув’язнення за умисне знищення або пошкодження територій, узятих під охорону держави, та об’єктів природно-заповідного фонду.
Відповідати перед законом мають не тільки безпосередні користувачі землі та посадові особи, які допустили здійснення порушення, але й територіальний підрозділ Державної екологічної інспекції України – саме на цю установу покладено обов’язки з контролю за дотриманням законодавства про природно-заповідний фонд.
военнослужащих
Питання без відповідей?
На якій підставі засіюють заказник, що знаходиться під державною охороною? Чому сільська влада не помічає щорічного розорення земель? Хто засіває природоохоронні землі? Ці питання треба було б задати сільському голові. Якби вона сумлінно виконувала свої службові обов’язки та перебувала на робочому місці. На жаль, її там не було ні під час першого, ні під час другого відвідування сільради. Більше того, якщо за перших наших відвідин сільрада номінально працювала, то в другий раз її просто зачинили в розпал робочого дня. Тож отримати коментар сільського голови під час візиту на «Чабанку» нам не вдалося. Чому не реагує прокуратура – нам теж невідомо.
Через те, що державні структури не помічають розорення земель, наша країна щорічно несе чималі фінансові збитки. Тому, якщо винуватці будуть знайдені та притягнуті до відповідальності, це дасть можливість не лише зупинити незаконне використання земель, але й отримати грошову компенсацію.
военнослужащих
Висловлюємо подяку партії «Справедливість» за спільну роботу над матеріалом.