Таємниці Тризуба
Вони стояли в сакральних місцях і для когось були божествами, а для когось просто парковою скульптурою, прикрасою Хортиці. Проте під час засідання світлий волхв не захотів говорити про цей прикрий вчинок, а залишився вірним своїм принципам і підготував розповідь про давні українські міфи, що пов’язані з історією нашого краю й України. Розмова сподобалася, й члени Клубу вирішили ознайомити читачів «Правди» з її невеликою частиною.
– Пане Світовите, не так давно піднімалося питання про великий Герб України, і навіть запропоновано проект, де в головну ідею закладено об’єднання Сходу і Заходу. Якої Ви думки щодо цього варіанту герба?
– Так, цей варіант герба не тільки запропонований, а вже деякими особами взятий для використання, не дочекавшись його затвердження на законодавчому рівні. На нашу думку, це необдуманий крок, який може мати негативні наслідки.
– В чому вони полягають?
– В тому, що на цьому проекті з лівого боку стоїть галицький лев – символ Західної України, а з правого боку – козак з мушкетом, символ Запоріжжя і Східної України. За начебто благими намірами цей великий герб означає єднання України, але в підсвідомість людини закладається думка, що є дві окремі частини нашої держави і вони різняться між собою. Тому цей варіант герба ніяк не може символізувати Соборну Україну.
– А який символ тут буде доречним?
– Той, який і був первісно визначений у Триглаві (Тризубі), – це Свята Трійця: Чоловік + Жінка = Дитина. Таке єднання було закладено і на наших стародавніх святилищах, а звідти перейшло до храмів. Так, від південного, сонячного боку стоїть чоловічий образ Дажбога, з північного, місячного – жіночий образ Макоші, а дитина має бути посередині – це Перун, який символізує силу поєднання чоловічого і жіночого начал, своєрідну битву, що породжує нове життя. Перун може бути відображений у дитячому прояві – це бог кохання Лель (Ілля), звідси ляля – дитина. Це й є герб нашого роду і символ триєдності.
– Хіба таке пояснення образу є нікому не відомим?
– Чому ж, відоме. Художник і знаний скульптор Анатолій Кущ, використовуючи графіку Георгія Нарбута, наблизився до ідеї символу Рода, відтворюючи ескіз ювілейної монети номіналом 2 гривні, присвяченої 80-річчю проголошення незалежності Української Народної Республіки ІV Універсалом Центральної Ради, де якраз і зобразив Святу Трійцю. Автор монети використав вірні світоглядні основи Предків, не врахував лише розташування, яке має бути таким: чоловік – праворуч, жінка – ліворуч, дитина – посередині. Використавши ці мотиви народної символіки, треба відобразити герб, згідно з правилами геральдики. Саме такий образ Трійці має символізувати єдність Русі-України та її процвітання.
– Але Ви розповідали, що це не єдине пояснення образу Тризуба на нашому Гербі…
– Ми торкнулися лише теми щодо елементів великого Герба. А взагалі символ є багатогранним, можна прослідкувати кілька різних значень. Нагадаю, що доктор історичних наук Георгій Шаповалов присвятив вивченню Тризуба кілька праць і вивів основне похо-дження цього символу від образу якоря. Нещодавно у співавторстві з Олександром Бєловим вийшла його книжка «Український тризуб».
– Хіба образ якоря може пояснити основне значення символу?
– Він може підказати нам напрям пошуку. І як варіант тлумачення, символ якоря є досить аргументованим. Це також може бути суттєвим поясненням багатьох інших значень, які можна віднайти через нашу міфологію.
– Які факти є на підтвердження?
– Однією з версій походження Триглава був голуб, що уособлює Святий Дух, який сходить з небес. Це тлумачення було відкинуто на перевагу якоря, а треба було не відкидати, а розглянути тотожність образів голуба і якоря. Адже згадаймо, що в колядках три голуби «радоньку радять, як Світ сновати» й спускаються на дно моря, аби набрати піску й дістати золотий камінь, з яких утворили Землю, Сонце, Місяць, Зорі. Навіть сама назва птаха вказує на глибину, куди вони спускаються, що звичайно є тотожним якорю. Образи падаючого сокола чи навіть ангела теж часто застосовують для пояснення Тризуба. І це також є вірним. Він виконує запліднюючу функцію, з якої народиться нове життя. Адже і Діва Марія зачала від Святого Духа. Все це є образністю Сонця, що заходить у світові води. Це якраз і відбито на нашому Державному прапорі, коли жовтий сонячний колір опиняється у світових водах – синьо-жовтий прапор. В іншому випадку, якби сокіл летів угору, то треба було б перевертати й прапор на жовто-блакитний.
– Тобто символіка Тризуба відповідає нашому прапору?
– Так, відповідає й символізує стабільність держави. Символ можна ще розглянути як поєднані чоловіче й жіноче начала. Середній зуб Триглава легко ототожнити із булавою – відомий символ чоловічої влади. А два бокових зуба із нижньою частиною утворюють жіночу чашу (лоно). Стабільність полягає в тому, що сонячне божество їздить у день на коні, а ввечері ставить коня в стайні. З іменем Константина (константа – постійна) ототожнюють хрещення Римської імперії. Недаремно з Константином порівнюють князя Володимира – Красне Сонечко (вечірнє), з яким і пов’язують символ Триглава й хрещення Русі. Бо саме під хрещенням і треба розуміти заходження у Світові Води, тобто поєднання чоловічого і жіночого начал.
На підтвердження цього скажемо, що середній зуб роз’єднується на копіє й сердечко, оце вам і символ, що дарують на свята Валентина (Велеса, Велетня). А Володимира треба ототожнювати з Велесом, панування якого приходить у вечірній (осінній) період. Тому він руйнує образи богів Сварожичів (верхніх) на Старокиївській горі, бо приходить його панування – володаря Навії – потойбічного світу. І коли шукають, де є чаша Грааля й копіє Долі, то треба звернути увагу на наш стародавній символ, і ви знайдете їхні образи. А хто володіє цими символами, той володіє і світом. Це треба розуміти: в кого поєднані чоловіче й жіноче начала, той породжує нове (наве) життя, а це запорука існування Роду.
– Під час засідання краєзнавчого Клубу Ви розповідали український міф про походження світу, що надрукував у своїх книжках український письменник Сергій Плачинда. Чи можна переповісти міф з відображенням образів на Триглаві?
– Ці образи побачити досить легко, достатньо мати гарну уяву. Міф подаю із невеликим скороченням:
«…І була напочатку Пітьма – вічна й безмежна. Ні Землі, ні Неба, ні Сонця. Тільки – морок. Густа, холодна й безконечна Ніч. А її пронизувало Око.
Звідки летіло воно? І – куди? Нізвідки і в нікуди? І де взялося воно.
Око, пролетівши чорне безмежжя впродовж безконечної кількості часу і не знайшовши краю пітьмі, одного разу спинилося. І пустило Сльозу. Чисту-пречисту Росинку. З неї вродилося диво: Першоптах і Першобог – птиця Сокіл.
Його золотаве пір’я осяяло непроникну ніч.
Сокіл розправив крила і закружляв над Оком.
І пустив Сокіл золоту Сльозу-Росинку, що впала на Око. І вмить розрослося воно у великий острів серед мороку.
І пустив Сокіл срібну Сльозинку, і впала вона посередині острова, де утворилося озеро Живої Води.
І пустив Сокіл зелену Сльозу-Росинку, і від неї проросли дивовижні квіти й густі високі трави на острові й берегах озера.
Тоді Сокіл зніс золотий жолудь. І сталося диво: виросло з того жолудя розкішне й могутнє Першодерево. Дуб-Стародуб.
І наче зорі розцвіли на його крислатому гіллі: то вродили Молодильні Яблука – плоди невмирущості. Стало довкола світло й весело.
Тоді злетів Сокіл на вершину Першодерева й сказав: «Я створив Ирій. Тут моє місце на віки вічні. Звідси я творитиму Світ».
І зніс тоді Сокіл двоє яєць: біле й чорне. Впали вони в озеро Живої Води, і вродилися з них Білий Лебідь і Чорний Лебідь. Попливли вони назустріч один одному і стали люто битися.
Тоді з вершини Дуба-Стародуба сказав їм Сокіл: «Зупиніться!»
І лебеді перестали битися. І сказав Сокіл: «Я даю вам Слово і Розум. Вийдіть з води і станьте обабіч мого Дуба».
Вийшли лебеді з води й одразу перетворилися в людиноподібних велетнів. Тільки в одного шкіра була біла, волосся – русяве, очі – блакитні, а в другого все було чорне – і шкіра, і волосся, і очі.
І сказав Сокіл їм: «Зірвіть з дерева по яблуку і з’їжте їх».
З’їли велетні по молодильному яблуку і відчули в собі силу неймовірну.
І сказав їм Сокіл: «Тепер ви невмирущі Боги».
І вклонилися йому велетні. І сказав Сокіл білошкірому: «Ти є Білобог, Володар Світла й білого Світу та всього, що створиш у ньому».
І сказав Сокіл чорношкірому: «Ти є Чорнобог. Володар ночі і пітьми та всього, що створиш у ній».
І сказав він обом: «Ви є Добро і Зло. Краса і Погань. І ви будете вічно. Бо ви є Життя. І ті, що прийдуть, не зазнають Добра без Зла і Краси – без Погані, тож не знатимуть, що таке життя і навіщо жити в ньому».
– Пане Світовите, дякуємо за дуже цікаві й пізнавальні історії. Останнім часом українці вивчають переважно легенди Давніх Греції й Риму, цікавляться біблійною та індійською філософією, прагнуть до європейських цінностей і американського способу життя, забуваючи про те, що ми самі маємо міфологію й стародавню історію, яка йде своїми коріннями до джерел цивілізації.
Клуб «Колоксай» завжди з великим нетерпінням чекає зустрічей з Вами.
В клубе любителей истории Запорожья «Колоксай», который расположен в помещении Центра потребительских исследований по адресу пр. Ленина, 193 (остановка общественного транспорта «Площадь Ленина»), проводятся заседания, круглые столы, прогулки по городу.
27 декабря – встреча с работником Музея Запорожского казачества Олегом Власовым. В ходе заседания, посвященного 90-летию плана ГОЭЛРО, разговор пойдет о Днепрогэсе.
Начало заседаний клуба – в 18.00.
Вход свободный.
Справки по телефонам: 212-00-84, 224-06-99.