ГлавнаяОбщество

Діти не потрапляють у складні життєві обставини самостійно – їх туди заганяють. Батьки, родичі, суспільство – кожен може зробити свій «внесок». Впоратися із проблемами діти не в силах, тому для багатьох своєрідним порятунком стають центри реабілітації – заклади, де запит на турботу перевищує всі можливі й неможливі норми.

Порятунок дитинства
Сьогодні в Запорізькому обласному центрі соціально-психологічної реабілітації дітей 57 вихованців віком від трьох до 18 років. Їх вчать долати асоціальні звички та готують до життя в родині або ж до вже самостійного життя. Ніхто не може точно сказати, чи вистачає дев’яти місяців (максимальний термін перебування в центрі) для того, щоб дитина соціально адаптувалася. Але тут вона точно отримує шанс на нове життя.
Усі вихованці центру обов’язково здобувають освіту – малеча дошкільного віку займається з вихователями у цьому закладі, а старші ходять до місцевої 87-ї загальноосвітньої школи. У центрі діє 24 гуртки – починаючи від бісероплетіння і закінчуючи танцями. Діти постійно чимось зайняті, й нудьгувати їм не доводиться. Неабияку частину їх життя складають свята, екскурсії, подорожі, які організовуються за рахунок благодійників.
Більшість вихованців потрапляють до центру за направленням Служби у справах дітей. Це діти з родин, які опинилися у складних життєвих обставинах; діти, які зазнали насильства, та безпритульні. Окрім того, малюки самі можуть звернутися до реабілітаційного закладу. За словами директора Ольги Миколаївни Кучер, після їх центру діти або направляються в інтернати, або усиновлюються. Трапляються й такі випадки, коли вони повертаються до своїх сімей.
– До родин дітей можуть повернути лише за дозволом Служби у справах дітей. Коли дитина потрапляє до закладу, про це повідомляється в Центр соціальної служби для сім’ї, дітей та молоді за місцем проживання малюка, який в подальшому разом з кримінальною міліцією вивчає родину. Якщо вони мають хоч трошечки надії на те, що сім’я може сколихнутися й стати на правильний шлях, вони дають дозвіл, і ми повертаємо дитину. Якщо ні – передають документи в суд про позбавлення батьківських прав. Коли вже дитина отримує статус сироти, ми шукаємо їй батьків, – зазначила Ольга Миколаївна.
strong>Діти із зони АТО
26 липня до центру соціально-психологічної реабілітації приїхало 34 дитини із зони АТО. Частину з них переправили до Оріхівського обласного центру соціально-психологічної реабілітації, а тих, на кого документи готувалися ще в Донецьку, – усиновили. Зараз у центрі залишилося 18 дітей. Здебільшого це вихованці центрів реабілітації Харцизька, Макіївки та Алчевська. До сьогодні оригінали документів дітей знаходяться за місцем їх попереднього перебування, що становить суттєву проблему, адже ускладнює процес усиновлення і направлення вихованців у інші заклади.
– Зараз на дітей готуються документи. Сиротам будуть видані нові свідоцтва про народження, а малюкам, які не є сиротами, буде тимчасово призначено статус біженців. Тобто ми маємо право їх віддати під опіку або в інтернатний заклад. Діти можуть знаходитися в нас дев’ять місяців. Отже, залишилося три місяці. Але, у зв’язку з таким тяжким становищем, ми їх нікому не віддамо, поки не зробимо статус, – відмітила Ольга Миколаївна.
Дітям зайвий раз не нагадують, звідки вони приїхали і що пережили. З ними активно працюють фахівці центру, тому вже сьогодні вони зовсім не схожі на тих дітей, що влітку приїхали до Запоріжжя. До речі, вихованці встигли вже познайомитися не тільки з Запоріжжям, але й з іншими куточками України. Особливо їм запам’яталася подорож до Львова.
strong>Маленькі діти з великими проблемами
Безперечно, головна робота з вихованцями – психологічна допомога. За словами одного з психологів центру Наталії Іванівни Алексієнко, до кожної малечі потрібен свій індивідуальний підхід.
– Дитина може приходити до нас у центр і одразу показувати себе з негативної сторони. Так часто буває. Вони не звикли бачити до себе нормального ставлення й живуть з певним ярликом, що вони – не такі діти, як всі. Вони ведуть себе так, як очікує від них те суспільство, в якому вони проживали. Період адаптації проходить по-різному – можливо, до трьох днів, а можливо, й до трьох місяців, – зазначає Наталія Іванівна.
Психолог зауважує, що не треба робити розмежувань між звичайними людьми та дітьми центру:
– Це такі самі люди. Просто ті умови виховання і проживання, які в них були до того, не зовсім відповідають нашим.
Відрізняються умови, але не відрізняються діти. А центр пропонує всім однакові умови, даруючи малюкам плацдарм для чогось нового і, сподіваємося, світлого.