Бизнес вопреки (онлайн-мост)

Тогда наши гости пришли к выводу, что ввиду невозможности конструктивного диалога с нынешней властью, усиление роли территориальных громад на местах – именно тот инструмент, который даст возможность управлять ситуацией. В канун празднования Дня предпринимателя журналисты «Правды» решили узнать, удалось ли достигнуть желаемого результата.

Доля истины
Но начнем мы с лирического отступления. В минувший понедельник народный депутат Украины Александр Ефремов заявил, что законопроекты, направленные на облегчение жизни предпринимателей и создание новых рабочих мест, будут рассмотрены на этой парламентской сессии: «Это очень важный блок законопроектов. Мы готовы на текущей сессии принять данные законы. И они действительно смогут создать благоприятный климат для предприятий, чтобы те смогли направлять свои средства на достойную заработную плату своим сотрудникам, а также создавать новые рабочие места». Однако жизнь показывает, что тирады власти о светлом завтра, особенно накануне уже опостылевших якобы «выборов» – весьма тревожный симптом. Вспомнить хотя бы некогда обещанные налоговые каникулы для предпринимателей, которые по подсчетам аналитиков обернулись троекратным увеличением суммы налоговых поборов. В прошлом месяце всеукраинские СМИ сообщили, что в этом году предприниматели заплатили втрое больше налогов, чем в предыдущем (1,8 млрд. против 0,6 млрд.).
Также в этот день с речами выступило руководство города и области. В своем поздравлении с профессиональным праздником председатель Запорожской облгосадминистрации Александр Пеклушенко высказал следующую мысль: «Кто бы сегодня ни щемил малый бизнес, это – мой враг, и у этих людей земля будет гореть под ногами» (цитата взята с официального сайта пресс-службы мэрии). А градоначальник Александр Син признал, что «в отношении предпринимателей государство решило еще не все вопросы». Насколько обширен перечень этих вопросов и кто на самом деле с точки зрения предпринимателей «щемит» бизнес, читайте далее.

Предприниматель – гражданин
Итак, благодаря современным интернет-технологиям в редакции «Правды» «присутствовали» представители малого и среднего бизнеса из Запорожья, Львова, Калуша (Ивано-Франковская область), Северодонецка (Луганская область), Киева и Лиссабона (Португалия). Естественно, беседа обошлась без прилизанных речей, коими злоупотребляет власть. О наболевшем говорили откровенно, не сдерживая эмоций. С подведения промежуточных итогов начал председатель союза предпринимателей «Ника» Лидия Кривенко (Запорожье):
– За этот год мы немало провели мероприятий, в частности автопробег, благодаря которому мы увидели, что к нашей инициативе присоединились другие города. Думаю, власть увидела, что мы – те люди, которые не боятся.
Ее заместитель Владимир Каляка уточнил: «Неважно, что увидела или не увидела власть, потому что власть – это мы. Когда мы приезжаем в города, села, трясутся прокуроры и баррикадируется милиция».
Развил мысль глава Союза предпринимателей «Альтернатива» Владимир Иваницкий из Калуша:
– Те, що ми відчуваємо себе владою, – це добре, але ми маємо бути носіями того почуття і поширювати його на цілу країну… Підприємці малого і середнього бізнесу ще не вміють вирішувати проблеми, бути впливовими, тобто бути не об’єктами нашого ринку, а суб’єктами. Щодо автомайдана – це дуже дієва подія, яка дає поштовх для пошуку інших ідей. Завдяки йому ми почали наладжувати зв’язки між підприємцями, і це дуже велика робота. Ми виходимо за межі, беремося за руки і кажемо, що влада – то є ми. Думаю, що від цього глобального заходу треба переходити до більш локального. Проводити регіональні автомайдани, завдяки чому ще більш людей долучиться до загальної справи.
Дискуссию в более практичное русло перевела председатель общественной организации «Правовий простір» Рима Белоцерковская:
– За той час, коли ми в останнє зустрічалися й обговорювали можливість захисту підприємця через територіальні громади, які до цього часу, на жаль, не створено, можу сказати, що особисто ми цей орган дуже вдало використовуємо. Як це спрацювало у нас, я розкажу на прикладі ситуації з нашим приватним ринком. Все почалося з того, що цією зимою його адміністрація хотіла звідси вигнати людей…
О юридических нюансах этой ситуации рассказала ее коллега Лариса:
– По-перше, ринок – це об’єкт торгівлі, на території якого суб’єкт господарювання, що має право на користування земельною ділянкою, повинен створювати належні умови для провадження підприємницької діяльності. У процесі ми побачили, що всі договори, за якими ділянки відводяться під ринки, підписані не міським головою, а його замами чи начальниками департаментів. Тобто вони фактично є нелегітимними і можуть бути скасованими господарським судом, оскільки підписані не уповноваженими особами. По-друге, щоб поставити павільйон або кіоск треба отримати дозвіл ДАБК. Таких дозволів немає у жодної адміністрації ринків, тому що вони не збудували жодного торгівельного місця для підприємця… Після будівництва ринку, якщо б це було зроблено в установленим законом порядку, затверджується акт прийому в експлуатацію цього об’єкту. Таких актів у більшості адміністрацій також немає. Як і немає реєстрації права власності на цей об’єкт будування. Виходить, що адміністрація ринку незаконно користується землею. Плюс до цього підвищує тарифи на різноманітні послуги. Враховуючи ці моменти, ми виграли два господарські суди. Під час судових засідань було встановлено, що фактично немає ні ринку, ні торговельних місць, які були надані в оренду. Як наслідок, усі договори, які адміністрація оформлює з підприємцем, не мають юридичної сили. Зараз наші підприємці працюють і не платять ніяких зборів. Тобто переступили через свій страх і зараз просто працюють. Ми готові допомогти іншим містам, де люди потрапили в подібну ситуацію.
Своим опытом в этой сфере поделилась глава организации «Вільна профспілка «Нове Торпедо» Оксана Козлова:
– У Львові на відміну від Северодонецька виходить трохи інакше. Після того як я програла суд по звільненню торгового місця, надала мені в оренду власний павільйон людина, на яку потім посипались перевірки. Але тоді ми вже знали, як боронитися: написали листа до всіх організацій, які вимагали від тієї особи документи, про те, що будь-яка незаконна перевірка буде розцінюватися як протидія профспілці (ст. 170 Кримінального кодексу). Тут же все припиналось, і до цього чоловіка перевіряючі не мали ніяких претензій, про що повідомили особисто. За таким механізмом ми вже два місяці працюємо спокійно.
Тему проверок продолжила ее землячка, глава профсоюза предпринимателей рынка «Привокзальный» Надежда Сало:
– Так, перевірки – це наша нагальна проблема. Але, дякуючи юристам, ми зрозуміли, що не одна з них не була законною. Завжди були відсутні певні документи і направлення. Ми з цим справились і працюємо далі.
Несколько шире взглянуть на вещи предложил глава профсоюза предпринимателей торговли и сферы услуг Каменко-Бужского района Роман Олексевич:
– Наша спілка брала участь у багатьох акціях, наприклад, проти бездоріжжя. Після третього заходу від Львівської облдержадміністрації та облавтодору нам надійшло повідомлення, що 30 років з державного бюджету не виділялись кошти на капітальний ремонт доріг, який має проводитися систематично кожні 5-10 років. І на кожний кілометр дороги повинно було виділятися до п’яти мільйонів гривень. Маючи близько 300 км дороги, ми підрахували, що в середньому було вкрадено більше 4 млрд. гривень наших з вами коштів. Після акції були намагання залякати і наших підприємців, і громадян відкриттям кримінальних справ за перекриття дороги. Наразі нам дала спокій міліція, тому що ми написали заяви про зловживання владою. Також Кам’янко-Бузькій профспілці вдалося закрити незаконне сміттєзвалище. Тому можна окреслити дві тенденції. Перша – ми зрозуміли, що повинна існувати мережа колективного самозахисту, і вона в нас фактично діє. Друга – що підприємець має ставати громадянином, і його повинна цікавити доля країни, району, вулиці.
В свою очередь консультант по организации бизнеса Андрей Сидоренко из Киева, который уже более пяти лет помогает предпринимателям в судебных процессах, обратил внимание собравшихся на трудности, которые возникают при регистрации и ликвидации предпринимательской деятельности, недостатки налогового кодекса:
– Як ви знаєте, згідно зі статтею 299.6 ПКУ податкова інспекція зобов’язана видати свідоцтво платника єдиного податку у момент подачі заяви. Проте на сьогодні у місті Київ цього не відбувається. Більше того, говориться, що буде це зроблено лише через 10 днів, як було раніше. Це є затягуванням процесу. А у статті 293.8 говориться, що людина може перейти лише на вищу ставку оподаткування, і це є обов’язком, а не правом підприємця… Ліквідація – це окрема проблема. Процедура є чітко описаною, проте зазначені строки не виконуються і перевірки можуть тривати по півроку. Більше того, ми неодноразово стикалися з тим, що підприємців просили надати допомогу податковій інспекції для того, щоб прискорити цей процес. У нас було декілька успішних ситуацій, коли ми подавали відповідні заяви до прокуратури, і лише після цього питання зрушувало з місця. Тому система колективного самозахисту є дуже важливим інструментом, який потрібно впроваджувати в життя.
О том, как обстоят дела в Европе, рассказал глава союза украинцев Португалии «Собор» Олег Гуцько:
– Ми виїжджали з країни (це кінець 90-х), щоб вирішити свої економічні проблеми. Нас називали по-різному: зрадниками, ледащими… Але десь три-чотири роки тому нас чомусь назвали підприємцями. Тоді пані Кужель їздила по Європі і казала, що ми повинні платити внески до пенсійного фонду, щоб отримувати пенсію в Україні. Але якщо серйозно, то зараз, враховуючи, що тут у Європі дуже серйозна криза (в Португалії це теж відчувається), деяка частина починає вертатися в Україну. Але тут, щоб стати приватним підприємцем, займає десь п’ять хвилин, а податкова не вривається з перевірками.

«I’ll be back»
Вторая часть нашего онлайн-моста состояла из вопросов и ответов.
– Осень-зима 2011-го ознаменовались массовыми акциями протеста против принятия нового Налогового кодекса объединением предпринимателей с чернобыльцами и афганцами. С начала этого года образовалось затишье. С властью удалось договориться? Или грядет буря?
Лидия Кривенко:
– Думаю, что нам действительно нужно начать работу до начала предвыборной кампании и заставить власть пересмотреть те законы, которые мешают предпринимательству. Речь идет и о Налоговом кодексе, и о Трудовом.
Член Координационного совета Ассамблеи общественных организаций малого и среднего бизнеса Украины Игорь Гурняк:
– Ми продовжуємо активну роботу. Зокрема нас хвилюють всі питання вже в розрізі нашої громадянської позиції. У даному випадку Асамблея оголосила про проведення 8 вересня разом з нашими партнерами акції на підтримку каналу ТВі про збереження свободи слова в Україні. Це буде лише початок, і в мене є впевненість, що цей місяць ознаменується новими широкими заходами, і цей процес піде, тому що проблеми нікуди не поділися. На сьогодні зрозуміло, що не з владою треба домовлятися чи боротися, а ми самі – влада, і наше завдання – поставити на місце своїх найманих працівників.
Владимир Иваницкий:
– Зміни до Податкового кодексу показали те, що нічого не змінилось. Навантаження на бізнес збільшилось, але за це ми нічого не отримали: ніяких прозорих правил гри чи доступних кредитів, та й банківська система працює як в кризовий час. Від виборів до виборів не буде ніякого відчуття, що для нас є покращення. Потрібно змінювати систему в нашій країні, щоб нарешті з’явились сприятливі умови для розвитку малого та середнього бізнесу.
– Улучшиться ли положение предпринимателей после парламентских выборов?
Лидия Кривенко:
– Мы действительно можем изменить эту власть, но лишь тогда, когда в парламенте будут именно народные депутаты, а не олигархи, которые уже без стыда вносят в свои декларации о доходах имеющиеся яхты, виллы, вертолеты.
Игорь Гурняк:
– Нещодавно Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу Україні оприлюднила свою офіційну позицію щодо виборів: ми вважаємо їх неконституційними. Також ми поставили вимогу про те, що в Україні мають нарешті відбутися вибори, які не порушують Конституцію та чинне законодавство. Стаючи громадянами, утворюючи територіальні громади, формуючи мережі колективного самозахисту, ми повинні все ж таки заставити ту групу осіб, яка сьогодні керує Україною, скажімо так, не створювати перешкод.
– В прошлую нашу встречу приводилась такая статистика: количество субъектов предпринимательской деятельности сократилось на 300 тысяч. На сегодняшний момент эта тенденция сохранилась?
Лидия Кривенко:
– Недавно у нас состоялось совещание, на котором были озвучены такие цифры: несколько лет назад на рынках ряды предпринимателей покинули 6 тысяч человек, в этом году – 10 тысяч. Люди платят налоги и ничего не зарабатывают, поэтому многие просто уходят из этой среды.
Оксана Козлова:
– У нас по рынку «Торпедо» из 400 предпринимателей 50 в этому году прекратили свою деятельность.
– По всей стране идет волна тотальных сокращений. Сможет ли предпринимательская среда принять нуждающихся в работе, как это случилось в 90-е?
Оксана Козлова:
– Основная проблема – как человеку, которого сократили, найти стартовый капитал? Ведь чтобы встать на базар, купить павильон, закупить товар, потребуется весьма внушительная сумма. С нашими банками взять такой кредит вообще невозможно.
Лидия Кривенко:
– Я сама в те годы попала в эту мясорубку сумасшедших сокращений. Было очень стыдно идти торговать, но другого выхода не было. Однако тогда нам помогло то, что у нас не было такого количества товара, и мы могли ездить за ним за границу. Тем же, кто придет сейчас, нужен будет какой-то капитал, чтобы завести этот товар, а где его брать? Если, не дай Господь, произойдет массовое сокращение рабочих мест и отток предпринимателей из этой сферы, то я не знаю, как власти будут поднимать экономику.
Рима Белоцерковская:
– В інших країнах людині, яка приходить у бізнес, дають стартові можливості, але в нас немає чітких правил входження до підприємництва. Людина просто не знає, з чого розпочати, які процедури і як їх треба проходити.
Игорь Гурняк:
– Коли я стикався з роботою центрів зайнятості, то по Львівській області лише 2% могли знайти для себе можливості, завдяки мінімальній допомозі держави через якусь торгову діяльність чи через туризм. Але ж зараз у нас очікуються звільнення на підприємствах-тисячниках, тобто ці люди повинні так само прийти у виробничу сферу. І той самий малий і середній бізнес мають займатися виробництвом. Наявний на сьогодні податковий кодекс і навіть ті зміни, які два тижні тому під фанфари були проголошені зі сторони ДПІ, абсолютно тому не сприяють. Очевидно, що нинішня система просто викидає заробітчан-ство за кордон. З іншого боку, послухавши Олега Гуцько та його колег з інших держав, де можливості зменшуються, а не навпаки ростуть, виникає дуже конкретний висновок – або ми всі наводимо порядок у себе в державі, або фактично залишимося у стані без виходу.
Олег Гуцько:
– В Європі жителі міста перебираються до села, бо там легше вижити. Але особисто я планую вертатися в Україну і займатися сільським господарством.
– Как противостоять коррупционным схемам?
Рима Белоцерковская:
– Ми навчилися поділяти перевірки на законні та незаконні, тому це допомагає нам виключити цю корупційну схему. Наприклад, частіше за все буває, що люди, які приходять на перевірку, не знають своїх повноважень. У таких випадках ми це фіксуємо, викликаємо працівників міліції, отримуємо необхідні документи на доказ нашої правоти. Наприклад, коли Лисичанська міська рада створила групи по 5-6 чоловік і почала проводити перевірки, то ми їх зупинили одним питанням: «Скажіть, будь ласка, яким законом визначений такий контролюючий орган?».
Оксана Козлова:
– Если мы будем вслух говорить о своих проблемах, то эти коррупционные связи будут меркнуть. В этом я убедилась на собственном опыте.
Последний вопрос, который мы задали, был адресован Олегу Гуцько: «Не передумали ли вы возвращаться в Украину после всего услышанного?». На это он нам ответил твердое и уверенное «Ні».