На украинский кинематограф выделили 121 миллион гривен
Причем на всех этапах: от процесса кинопроизводства до показа и дублирования ино-странных фильмов на украинский. Также кинопроизводители не будут платить за земельные участки, обеспечивающие национальное кинопроизводство. И еще одна существенная для украинского кино налоговая льгота – освобождение от налогов спонсоров, которые вкладывают средства в производство национальных фильмов.
Новые налоговые правила игры на кинорынке Украины совпали с управленческим переформатированием: Государственная служба кинематографии отныне называется Государственным агентством по вопросам кино. Это агентство будет работать автономно от Министерства культуры.
Еще один весьма приятный момент – в госбюджете на 2011 год на национальное кинопроизводство предусмотрен 121 миллион гривен. Это рекордная для Украины цифра. Для сравнения – в 2009-м кинобюджет Украины составил 5 миллионов гривен, а в 2010-м – 24 миллиона. Есть надежда, что четвертая часть нынешнего бюджета (около 30 миллионов гривен) пойдет на финансирование кинодебютов, которым в последние годы уделялось крайне мало внимания.
Но и это еще не все. В Национальном центре имени Довженко создан комплекс по обработке кинопленки. Заработала в Киеве и частная лаборатория, которая на высоком технологическом уровне обеспечивает цифровую обработку кинопленки. А директор дистрибьюторской компании B&H Film Distribution, руководитель сети «Кинопалац» Богдан Батрух организовал центр, который способен по новейшим мировым технологиям обрабатывать и записывать звук. Поэтому за «озвучкой» уже не надо ехать ни в Москву, ни в Прагу, ни в Братиславу… Все можно делать в Киеве – качественно и, что немаловажно, значительно дешевле. Ведь налоговые льготы распространяются на все технологические кинопроцессы.
Все это – хорошие предпосылки для постепенного наращивания кинопроизводства. Возможно, если такая положительная динамика будет наблюдаться и в дальнейшем, то разговоры о возрождении украинского кино наконец-то смогут перейти в дело.
Слово експертам
Украинский продюсер Олег Кохан
…о кино на украинском языке
«На сьогодні більшість сценаристів і режисерів, акторів – це росіяни, і мовний пріоритет очевидний. У наших планах – екранізація української класики й сучасної літератури, де творча складова буде із самого початку україномовною. І не забуваймо про свободу вибору кожного автора. Крім того, реалії ринку також диктують свої умови. Сьогодні у нас функціонує близько 200 кінотеатрів – це мізер для країни масштабу України. Де прокатувати таке кіно? Немає лобістської програми з боку держави. Про це всім уже давно відомо. Канали не купують. За таких умов перший ринок, на який ти зацікавлений вийти, – російський: з бюджетами, кінотеатрами і телеканалами. Є об’єктивні ринкові умови. Змінюймо ж їх, підтримаймо ж фінансово національне кіно українською мовою – і питання мови зникне. Крім того, мене цікавить не мова, якою знято, – це, повторюся, проблема державної підтримки – а питання кіномови. Автори мають думати в процесі створення фільму про кіномову, яку в нас як слід не освоєно. Ми перебуваємо на дуже віддаленій периферії кінопроцесу – починаєш це розуміти, коли стаєш активним гравцем світового ринку».
…о перспективах
«Нарешті ухвалено закон про підтримку кінематографії та внесено, що важливо, поправки до Податкового кодексу. Прийняли бюджет, в якому відчутно збільшено витрати на кінематограф – 122 мільйони гривень. Це не панацея, але все ж таки, адже бюджет цього року не залишав можливості навіть виплатити борги за 2009 рік. І ще, по-трібно говорити про активне підключення бізнесу. У Росії за рік грошей банків і корпорацій витрачено на кіно більше, аніж на всю культуру за всю історію незалежної України. Необхідно перейти до якісно іншого виміру. На бюджетне кіно в Україні має витрачатися мінімум 40-50 мільйонів євро. Для європейської країни з 46-мільйонним населенням необхідно виробляти хоча б 30 картин, не кажучи вже про те, що потрібно 1000 кінотеатрів, не менше. Досягнути хоча б цього рівня – а тоді подивитися, яким шляхом розвиватиметься Україна як кінематографічна держава».
(Выдержки из интервью газете «День»)