ГлавнаяОбщество

Десь там, за краєм сивого Сибіру,
Де сніговій ніколи не мине,
Співала мати колискові співи
І в колисанки кутала мене.

В родинній хаті – всесвіті пізнання –
Я вчив по співах і казках селян
Російську мову – спадщину кохання
І мій здобуток на життєвий шлях.

В моїх абетках колосилось жито,
Мінливо сяйво грало в кришталю.
З російською я научався жити
І в перший раз промовив: «Я люблю».

Але з’єднала доля половинки,
Як не просив, не думав, не гадав –
Я закохався в очі українки
І українську мову покохав.

І щаслив тим, за те і вдячний Богу,
За все, що він так міцно поєднав, —
Для двох сердець проклав одну дорогу
І мовам двом одне кохання дав.

В співучих мовах квітнуть полонини,
Тече Дніпра замріяний потік
І є у мене в рідній Україні
І «рідна мова», і «родной язык»

До них навік любов моя і шана,
До рідних мов на все моє життя,
То українська – то моя кохана,
І то російська – матінко моя.