День Соборности – точка невозврата? Киев. 19.01 — 22.01.2014. Фото с места событий

IMAG0677-1будешь мимо идти, вздохнешь: «Вот бывает ведь –
даже в нашей стране, к героизму не склонной вроде,
под огнем водомета так просто обледенеть,
и когда ни наступит весна, вы не оживете».

всех расставят по полочкам, и над крещенскою полыньей
над расстрельными списками будешь гадать. что имя.
узелковым письмом завязать куцый шарфик свой
и стоять до конца истории здесь с другими.
Ольга Брагинова

 

IMAG0675-1Здраствуй, мамо, я – екстреміст.
Я ношу синьо-жовтий прапор,
їжджу під межигірську хату,
ланцюгами єднаю міст.

Знаєш, мамо, я – екстреміст.
Я співаю «іще не вмерла…»,
я вважаю «героям – слава!»,
я до чорта ночей провела
з ліваками та ультраправими.

IMAG0674-1Мамо, я тепер екстреміст.
За усі наші люті гасла,
за шоломи, шарфи і маски
Мені світить до десяти.
Тож домів можу я не прийти.

У системи окремий хист –
нам ламати хребти і ребра.
І сьогодні нам дуже треба
не віддати своїх під тиск.

DSC_1373_-_-11І який тепер сенс мовчати?
Я не маю чого втрачати.
Мамо, я тепер екстреміст.
Ольга Перехрест

Моя кохана чує новини і дуже хвилюється.
Її досі чомусь лякає чорний шолом.
Я стою на Майдані, на жовто-блакитній вулиці,
Поряд сивий дідусь потирає очі й чоло.

І нічого, здається, більше не має значення.
Тут і сльози, і усмішки, лід і гарячий чай.
Я стою на Майдані – і це моє спецпризначення,
DSC_1368_-_-10Бо майбутнє сьогодні і тут – на моїх плечах.

Щоб не було ударів кийком, кулаком, пір’їною,
Щоб ніхто не мовчав, не ховався і не тікав,
Я живу на Майдані, який тепер став країною,
Що її так боїться неввічливий Ялинкар.

«Можеш мною пишатись, я знаю – тут кожен вистоїть,
На Майдані – всі справжні, і сила тепер у них».
Я стою, посміхаюсь і чую від неї у відповідь:
«Одягайся тепліше, на ніч обіцяють сніг»
Тетяна Власова

DSC_1367_-_-9DSC_1364_-_-8DSC_1354_-_-7DSC_1336_-_-6DSC_1310_-_-4DSC_1282_-_-31554593_767028679992155_1743261978_n

Добавить комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *